Сибірка – гостре, небезпечне в однаковій мірі як для людей, так і для тварин інфекційне захворювання, для якого характерні лихоманка, виникнення специфічних карбункулів або враження легенів, кишкового тракту, які в тяжких випадках можуть закінчуватися сепсисом.
Збудник сибірки – паличка сибірської виразки Bac. Anthracis, яка в зовнішньому середовищі, при доступі кисню, з вегетативної форми переходить у спорову і може десятиріччями зберігати життєздатність. Вегетативна форма поза організмом малостійка, в нерозітненому трупі гине через 1-3 дні. При розтині трупів тварини і доступі кисню – утворює спори, стійкі до високої температури та дезінфектантів. Спори гинуть при температурі 120…140°С за 1-3 години, в автоклаві при 110°С – через 40 хвилин, при кип’ятінні – через 10-15 хвилин.
Основні джерела інфекції для людини – травоїдні тварини (коні, корови, вівці), які заражаються на пасовищах через корм, воду, пил, особливо у спекотні літні місяці, коли трава стає жорсткою і легко ранить слизову оболонку тварин.
Найбільша загроза зараження сибіркою людини виникає при маніпуляціях із трупами загиблих тварин, а також при здійсненні вимушеного забою тварин, розробці туш, вживанні м’яса хворих тварин. Збудники проникають в організм людини через найдрібніші подряпини, які є на руках, ногах, інших частинах тіла.
Найчастіше схильні до захворювання працівники господарств, які доглядають тварин, робітники м’ясокомбінатів, шкіряних заводів та інших підприємств по переробці, зберіганню та транспортуванню тваринницької сировини.
У людини захворювання на сибірку найчастіше трапляється у вигляді шкіряної форми. Збудник сибірки потрапляє у шкіру, де вона ушкоджена. Прихований період від моменту зараження до появи перших ознак триває 2-8 днів. На місці, де мікроб заглиблюється, з’являється червона пляма. Через короткий час на її місці утворюється прищ, а з нього – пухирець із мутною кров’янистою рідиною. Згодом пухирець лопається, рідина витікає і утворюється виразка, покрита струпом. Це так званий сибірковий карбункул. Інколи його приймають за звичайний нарив (фурункул). Сибірковий карбункул не болючий, шкіра навколо нього набрякає. Струп у центрі карбункула темний, майже чорний.
У хворого на сибірку на 2-3-й день хвороби підвищується температура тіла до 39…40°, з’являється відчуття кволості, запаморочення, серцебиття, загальний стан значно погіршується. Якщо лікування починається вчасно, хворі одужують.
В рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами.
Захворювання протікає тяжко і може призвести до смерті хворого, тому надзвичайно важливо при підозрі на захворювання сибіркою негайно звернутися до лікаря.
Найнадійніші заходи захисту тварин від цієї інфекції – щеплення.
Необхідно знати, що забивати тварин, продавати м’ясо можна тільки з дозволу місцевого ветеринарного працівника.
При виникненні будь-якого захворювання у тварин, які знаходяться в господарстві, необхідно негайно викликати ветеринарного лікаря.
Кожен, хто купує м’ясо на ринках у приватних осіб, повинен обминати тих продавців, які не мають дозволу ветеринарної служби на торгівлю.