СНІД – синдром набутого імунодефіциту, захворювання, при якому знижуються захисні здібності організму проти хвороб. Збудники – віруси, які передаються через сім’яну рідину, грудне молоко, кров, слину.
Поширенню хвороби сприяють аморальність, сексуальна розбещеність, гомосексуалізм, наркоманія, пияцтво.
Зараження можливе від вірусоносія через поцілунок (при пошкодженні слизової оболонки рота), при манікюрі, через леза та інструменти, які недостатньо дезінфікувалися.
Перші ознаки СНІДу з’являються через декілька місяців або років і проявляються втомою, безсонням, проносом, схудненням. З’являються гноячкові та грибкові захворювання шкіри, виникає запалення легень чи сепсис, що може викликати смерть.
Визначити діагноз СНІДу можна лише дослідженням крові хворого, для чого треба звернутися до лікаря.
Вірус імунодефіциту людини не передається через:
► спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом;
► рукостискання;
► спільне користування фонтанчиком для питної води;
► посуд, їжу;
► домашніх тварин;
► туалети (унітази);
► чхання та кашель;
► контакти в громадському транспорті;
► обійми;
► монети та паперові гроші;
► постільну та натільну білизну;
► рушники, мило, мочалку;
► комарів та інших комах;
► плавання в басейні;
► дверні ручки та спортивні знаряддя;
► поцілунки (при цілісності слизової оболонки рота).
Клінічні прояви ВІЛ – інфекції
Клінічна стадія зараження ВІЛ починається з моменту проникання ВІЛ в організм людини. Вірус потрапляє в лімфоцити, де розмножується, а потім „розселяється” в інші клітини організму.
При гострій формі захворювання може розвинутися через тиждень після зараження вірусом, коли, як правило, в крові ще немає антитіл. Організм починає виробляти антитіла через 6-8 тижнів, а іноді 8 місяців після інфікування. До первинних клінічних ознак належать лихоманка, збільшення лімфатичних вузлів (лімфаденопатія), пітливість в нічний час, головний біль, кашель. У третини або половини ВІЛ-позитивних людей є одна або кілька цих ознак. Ці ознаки через деякий час зникають. Як правило, інфікований не пов’язує це з ВІЛ-інфекцією, але він може бути джерелом зараження інших людей.
Єдина можливість виявити зараження ВІЛ – зробити аналіз крові. Сучасні тест-системи дозволяють виявити антитіла в крові ВІЛ-інфікованого вже через 28 діб. Але у 2 % випадків вони виявляються лише у пізні строки (до 12 місяців). Та навіть, коли присутність вірусу ще не можна виявити в організмі, інфікована людина вже може бути заразною.
Таке приховане носійство може тривати від 3 тижнів до 15 років.
Щоб уникнути СНІДу:
— кожному треба дотримуватися здорового способу життя, бути морально стійким;
— зберігати вірність подружнього життя – ідеального варіанту захисту від зараження на СНІД;
— відмовитись від пияцтва, не вживати збуджуючих та дурманячих напоїв, що часто приводить до випадкових статевих стосунків;
— після випадкових інтимних зв’язків треба негайно звернутися до лікаря;
— пам’ятайте! За свідоме зараження статевого партнера передбачено кримінальну відповідальність;
— при голінні користуйтеся персональними лезами;
— від перукарів та манікюрш вимагайте, щоб вони гоління, стрижку, манікюр та інші косметичні маніпуляції виконували продезинфікованими інструментами;
— не допускати, щоб біологічні виділення від інших осіб (особливо кров, сперма, вагінальні виділення) потрапляли на шкіру або слизові оболонки;
— якщо ти маєш статеві стосунки, то слід дотримуватися „безпечного сексу”, користуватися презервативом при сексуальних контактах;
— не користуватися спільними з іншими людьми голками та шприцами для введення лікарських речовин (в тому числі і наркотиків). Найкраще використовувати одноразові шприци, якими ще ніхто не користувався.