За даними, опублікованими Європейським центром контролю хвороб (ECDC) у своєму щотижневому бюлетені за 17-23 березня 2024 року,

● Зростання кількості випадків кашлюку спостерігається з середини 2023 року в країнах-членах ЄС/ЄЕЗ (Бельгія, Хорватія, Данія, Іспанія, Швеція, Норвегія, Данія). Зростання продовжилося і в 2024 році, причому деякі країни повідомляють про летальні випадки, пов’язані з кашлюком (Чехія, Нідерланди).
● Кількість випадків, зареєстрованих у Чехії, є найбільшою за останні шістдесят років. Зростання захворюваності стосується всіх вікових груп, причому більшість випадків діагностується серед дітей віком 15-19 років та серед вакцинованих осіб.
● Нинішнє зростання потенційно пов’язане зі зниженням циркуляції збудника під час пандемії COVID-19 у поєднанні з неоптимальним рівнем вакцинації в певних групах під час пандемії COVID-19.
Крім того, станом на 7 березня 2024 року Агентство охорони здоров’я Великої Британії (UKHSA) повідомляє, що на початку 2024 року спостерігається постійне зростання кількості випадків кашлюку (кашлюку): у січні в Англії було підтверджено 553 випадки, порівняно з 858 випадками за весь минулий рік (2023 рік). Зростання захворюваності на кашлюк в Англії відбувається після тривалого періоду низького рівня захворюваності, спричиненого обмеженнями та зниженням рівня соціального спілкування під час пандемії COVID-19.

Розділ 1. Огляд захворюваності на кашлюк в Україні
Для огляду епідемічної ситуації щодо захворюваності на кашлюк в Україні було використано дані з форми статистичної звітності №1 “Звіт про окремі інфекційні та паразитарні захворювання за __ рік (місячна)” (далі — Форма 1) за період січень 2018 — лютий 2024 роки.
Відповідно до наказу МОЗ №378 від 02.06.2009 “Про затвердження форм звітності з інфекційних і паразитарних захворювань, щеплень проти окремих інфекційних хвороб та інструкцій щодо їх заповненн”, який затверджує Форму 1, інфекційна захворюваність в Україні, у тому числі щодо випадків кашлюку, надається до Центру громадсього здоров’я, для узагальнення, від обласних та Київського міського
центрів контролю та профілактики хвороб МОЗ України (далі — ЦКПХ) на щомісячній основі, до 15 числа наступного за звітним місяцем.
Окремого позачергового звітування щодо випадків кашлюку нормативноправовими актами не визначено, зокрема він не входить до наказу № 190 від 23.05.2002 “Про надання позачергових повідомлень Міністерству охорони здоров’я України”, а також до наказу від 06.08.2018 № 658 “Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій”.

Разом із тим, відповідно до статті 1 Закону України про систему громадського здоров’я, спалах інфекційної хвороби — один або декілька випадків захворювань на інфекційну хворобу, пов’язаних між собою спільним джерелом та (або) фактором передачі інфекції.
За період 2023-2 міс.2024 року до Центру не надходили повідомлення щодо реєстрації спалахів кашлюку на території України від ЦКПХ.
За період 2018 — 2024 (2 міс.) роки в Україні зареєстровано 6 913 випадків захворювання на кашлюк. З 2018 по 2019 роки відмічалось зростання захворюваності населення на кашлюк з 141,0 (2 213 вип.) до 144,7 (2 314 вип.) на 100 тис. нас; з 2020 по 2022 роки відбулось зниження захворюваності з 65,6 (1 041 вип.) до 2,1 (32 вип.) на 100 тис. нас. відповідно, у тому числі через вплив пандемії COVID-19 та запроваджені
обмежувальні заходи (Графік 1).

Графік 1. Динаміка захворюваності на кашлюк в Україні за період січень 2018 — лютий 2023
Починаючи з 2023 року відмічається тенденція до зростання захворюваності на кашлюк до 52,5 (707 вип.) на 100 тис. нас. За 2 місяці 2024 року зареєстровано 515 випадків з показником 36,1 на 100 тис. нас., що свідчить про продовження підйому захворюваності на кашлюк й у 2024 році.
Характерним є сезонні підйоми захворюваності на кашлюк переважно у зимні та літні місяці. У 2018 році найбільшу кількість захворювань зареєстровано у січні-лютому та червні-липні; у 2019 році – у липні-серпні та грудні; у 2020 році – у січні-лютому.
У 2023 році спостерігається хвилеподібний підйом захворюваності з незначними підйомами у червні та серпні, а починаючи з жовтня 2023 року і по лютий 2024 року – поступове збільшення кількості випадків (Графік 2).

Графік 2. Абсолютна кількість випадків кашлюку в Україні за період січень 2018 — лютий 2023

За 2018 – 2024 (2 міс.) роки 95-97% випадків кашлюку реєструвались серед дитячого населення віком до 17 років включно.
За 2018 – 2022 роки найбільша кількість випадків кашлюку припадає на вікову групу дітей від 0 до 9 років з превалюванням частки дітей 1 — 4 року життя.
У 2023 році переважна кількість випадків захворювання на кашлюк поширювалась серед дітей віком від 0 до 14 років включно з превалюванням дітей 1-4 років життя, при цьому кількість випадків кашлюку серед дітей 10-14 років була незначно більшою ніж дітей до 1 року життя, що не було характерним для 2018-2022 років. За 2 місяці 2024 року найбільшу кількість випадків кашлюку зафіксовано серед дітей віком 10-14 років, що свідчить про суттєве поширення кашлюку серед даної вікової групи (Графік 3).
Графік 3. Вікова структура випадків захворювання на кашлюк за період січень 2018 — лютий 2023

За період 2023 – 2024 (2 міс.) роки найвищі показники захворюваності на кашлюк відмічаються переважно у західних областях України: Рівненській (21,9 на 100 тис. нас.), Волинській (21,4), Чернівецькій (7,3), Львівській (6,4), Житомирській (5,2) та м. Київ (5,5) (Карта 1).

Карта 1. Показник захворюваності на кашлюк на 100 000 населення за період січень 2018 — лютий 2023 за регіонами України
У 2023 році було зареєстровано летальний випадок від захворювання кашлюком у дитини віком 2 місяці (05.05.2023 р.н.), котра протягом трьох тижнів перебувала на амбулаторному лікуванні з діагнозом «ГРВІ, гострий бронхіт» під наглядом сімейного лікаря. Дитина захворіла 26.06.23р., та була госпіталізована у важкому стані 14.07.23 р. у відділення реанімації КП «Волинська обласна інфекційна лікарня», де померла
15.07.23р. Заключний діагноз (паталогоанатомічний) «Кашлюк (клінічно), період спазматичного кашлю. Двобічна полісегментарна пневмонія. ДН-ІІ-ІІІ ст.. Постгіпоксична енцефалопатія. Міокардит». Лабораторно хвора не була обстежена. Дитина не вакцинована.

Огляд епідемічної ситуації щодо кашлюку в Рівненській та Волинській області
Як видно на Графіку 4 внизу, щомісячний показник захворюваності на кашлюк на 100,000 населення у Волинській та Рівненській областях стабільно перевищував інтенсивний показник для України.

Графік 4. Показник захворюваності на кашлюк на 100 000 населення у Волинській та Рівненській області за період січень 2018 — лютий 2023

Для огляду епідемічної ситуації щодо захворюваності на кашлюк в Рівненській та Волинській області використано дані за період січень 2023 — березень 2024 років, які були внесені фахівцями обласних центрів контролю та профілактики хвороб МОЗ України (далі — ОЦКПХ) в Рівненській та Волинській областях до електронної системи епідеміологічного нагляду (далі — ЕСЕН) (окремі дані, внесені в ЕСЕН, можуть різнитись з даними згідно Форми 1, яка буде опублікована офіційно за березень 2024 року після 15 квітня). Сумарно Рівненським та Волинським ОЦКПХ в ЕСЕН було внесено інформацію про 507 випадків та 1110 контактних осіб, для аналізу були використані лише ті випадки, для яких у графі “Діагноз” було вказано “Кашлюк” (всього 478 випадків: 243 для Волинської області та 235 випадків для Рівненської).
Основну вікову групу, 92%, захворілих на кашлюк складають діти (438 осіб віком до 18-ти років із 478), як в Волинській так і в Рівненській області. З них, найбільша частка припадає на дітей віком 0-5 років (51% у Волинській області та 48% у Рівненській області).
За видом діяльністю випадків більшість складають неорганізовані діти (46% сумарно для обох областей), що пов’язано з тим, що основну частину хворих складають діти молодшого дошкільного віку (Таблиця 1).

Таблиця 1. Розподіл хворих на кашлюк в Рівненській та Волинській області за основним видом діяльності

За районами Рівненської області найбільш ураженим є Рівненський район, в якому було виявлено більше половини всіх випадків зі всієї області (153 випадки, або 65% від усіх), де найбільш ураженим є місто Рівне (всього 52 випадки) (Таблиця 2).
Варто відмітити, що в місті Рівне 34 з 52 випадків були зареєстровані у січні-лютому 2024 року, що вказує на триваючий епідемічний процес і потребує посилення заходів з виявлення випадків і роботи з  контактами.

Таблиця 2. Кількість випадків кашлюку за районами Рівненської області

Аналогічна тенденція спостерігається і у Волинській області, де найбільша кількість випадків зареєстрована у Луцькому районі (134 випадки, або 55% від всіх в області), найбільш ураженим є місто Луцьк (всього 42 випадки) (Таблиця 3), а основний приріст кількості випадків в місті Луцьк відбувся протягом січня-лютого 2024 року.

Таблиця 3. Кількість випадків кашлюку за районами Волинської області

Населені пункти Волинської та Рівненської областей, в яких були зафіксовані випадки кашлюку протягом січня 2023 – березня 2024 року, нанесені на Карту 2 та Карту 3.

З карти помітно, що випадки реєструвались у населених пунктах, які знаходиться поруч з обласними центрами (м. Луцьк та м. Рівне). При вивченні місця проживання та місця роботи/навчання випадків звертає увагу той факт, що у селі Зоря Рівненського району Рівненської області за період жовтень 2023 – лютий 2024 року на кашлюк захворіли 33 особи (31 дитина та 2 дорослих). Більш того, 23 з цих 33 осіб є учнями (та 1 вчитель) одного навчального закладу — Зорянського ліцею. Епідемічна крива за датою повідомлення про випадки кашлюку, які виникли серед 22-х учнів та 1 вчителя Зорянського ліцею, наведено на Графіку 5 внизу.

Графік 5. Епідемічна крива випадків кашлюку серед учнів Зорянського ліцею Рівненської області (за датою повідомлення)

При вивченні вакцинального статусу 23 хворих на кашлюк із Зорянського ліцею встановлено, що 12 осіб (11 дітей та 1 вчитель) не були вакциновані проти кашлюку. Із групи вакцинованих лише 6 дітей отримали щеплення згідно віку, ще 5 – з порушенням календаря (Таблиця 4). Згідно даних епідеміологічного розслідування, внесених до ЕСЕН, першим хворим у Зорянському ліцеї була дитина 15 років, яка захворіла 07.10.2023 і до 06.11.2023 продовжувала відвідувати навчальний заклад, а за медичною допомогою звернулась 17.11.2023. За вакцинальним статусом дитина позначена як вакцинована у 2010 році однією дозою вакцини. Інформація щодо контактних осіб цього хворого — відсутня.

Таблиця 4. Вакцинальний статус хворих на кашлюк (n=23) Зорянського ліцею Рівненського району

Аналіз даних щодо вакцинального статусу, внесених в ЕСЕН, показує, що серед хворих на кашлюк віком від 4 до 19 років більше дітей, які щеплені згідно віку, або щеплені з порушенням календаря, аніж дітей, які не були вакциновані взагалі (іншими словами – вакциновані діти хворіють частіше, ніж невакциновані) (Таблиця 5 та Таблиця 6).
Кашлюк є хворобою, до якої, завдяки засобам імунопрофілактики, формується імунітет тривалістю в середньому на 5-7 років. Як видно з таблиць 5 та 6, серед вікової групи 0-5 років частіше хворіли діти, які не мали щеплень. В той же час, діти більш старшого віку хворіють як, невакциновані, так і вакциновані, що може свідчити про послаблення імунітету, сформованого в результаті попередньо отриманого щеплення.

Всього для 478 хворих на кашлюк було повідомлено про 1053 контактних осіб, що, залежно від районів Волинської та Рівненської областей, складає 1-3 контактні особи на 1 хворого.

Серед хворих на кашлюк дітей, які перебувають в організованих колективах (вихованці ДНЗ, учні, студенти), найбільше контактних осіб в обох областях вказано для учнів — в середньому по 2 контакти на 1 хворого учня в Волинській та Рівненській областях (Таблиця 8). Враховуючи, що діти в організованих колективах контактують, щонайменше, і з іншими дітьми з однією групи/класу, з працівниками навчальних закладів, а також мають контактних осіб за місцем проживання, то кількість контактних осіб для однієї хворої на кашлюк дитини з організованого колективу,
очевидно, набагато більша, ніж 2 особи.

Даний факт потребує додаткових заходів для встановлення повного кола контактних осіб та роботи з ними, оскільки, враховуючи велику кількість невакцинованих проти кашлюку дітей та ймовірне послаблення пост-вакцинального імунітету у дітей старшої вікової групи, робота з контактними особами та встановлення медичного спостереження за ними, має бути одним із пріоритетних напрямків для попередження подальшого поширення інфекції.

Розділ 2. Рівень охоплення щепленнями проти кашлюку

Відповідно до календаря профілактичних щеплень в Україні, щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюка (вакцина АКДП) проводяться за віком: у 2 місяці (перше щеплення), у 4 місяці (друге щеплення), у 6 місяців (третє щеплення) та у 18 місяців (четверте щеплення).
Протягом 2014-2016 років в Україні відзначались надзвичайно низькі показники охоплення щепленнями дітей до року та у 18 місяців проти кашлюку, дифтерії та правця.
Впродовж трьох років показники охоплення щепленнями у визначених вікових групах не досягали 40%. Це пов’язано із незадовільною забезпеченістю лікувально-профілактичних закладів вакцинами через відсутність ефективної системи управління ними.
Упродовж 2017-2019 років рівні охоплення щепленнями підвищувались, у порівнянні з попередніми роками і сягнули у 2019 році 80,5% по щепленнях дітей до року та у 18 місяців проти кашлюку, дифтерії та правця.
Проведення додаткових заходів з імунізації вакциною АКДП у 2019 році дітей 2015–2018 років народження, які отримали менше 3-х доз щеплень АКДП (АаКДП) та посилення комунікації з населенням під час проведення цих заходів сприяло підвищенню прихильності населення до вакцинації, як результат – підвищення охоплення щепленнями дітей (рішення засідання оперативного штабу МОЗ України з
питань реагування на ситуації з поширення інфекційних хвороб, яким можна запобігти шляхом вакцинації введено в даю наказом МОЗ України від 25.10.2019 № 2164).
Зниження показників охоплення щепленнями у 2020-2021 роках пов’язано з пандемією COVID-19, яка створила кризу в системі охорони здоров’я, постраждали і програми з вакцинації.
У зв’язку із воєнним станом в Україні, у 2022 році відзначалось суттєве зниження усіх показників охоплення щепленнями. Рівні охоплення щепленнями проти кашлюку серед дітей до року були 72,9% та 71,9% серед 18-місячних дітей.
Через окупацію, активні бойові дії, руйнування медичної інфраструктури, населення тимчасово окупованих територій обмежене у доступі до медичних послуг, у тому числі вакцинації. Відбулась потужна хвиля міграції населення (внутрішня та зовнішня).
На сьогодні, аналіз стану імунопрофілактики населення проводиться без урахування даних з тимчасово окупованих територій (АР Крим, м.Севастополь, Луганської області та частини районів Донецької, Запорізької, Херсонської областей).
У 2023 році, у порівнянні з 2022, відзначається ріст усіх показників охоплення щепленнями.
Серед дітей до року розпочали щеплення проти дифтерії, правцю, кашлюку (отримали 1 дозу вакцинації) 92,5% від запланованої вікової групи дітей. Третю дозу щеплення проти дифтерії, кашлюку, правцю в Україні у 2023 році отримали лише 83,4% дітей першого року життя, при достатньому забезпеченні впродовж року закладів імунобіологічними препаратами. Найвищі відсотки «відсіву» дітей до року (отримали
перше щеплення АКДП, проте, не отримали третє щеплення АКДП) реєструються в Херсонській області – 31,0%, Львівській – 27,7%, Донецькій – 22,2%, Запорізькій – 17,7%, Чернівецькій – 16,6%, Івано- Франківській – 16,6%, при показнику по Україні – 9,9%.
Ці дані можуть свідчити про втрату, з низки причин, нагляду за дітьми до року лікарями (відсутність зв’язку може бути пов’язана з активними процесами міграції населення).
Охоплення щепленнями дітей першого року життя є базовим для формування надійного імунітету — захисту від інфекцій, та розвитку важких ускладнень. У 9 з 24 регіонів (37,5%), які звітують про охоплення щепленнями, показник вакцинації дітей до року АКДП-3 у 2023 році не досяг 80%: в Закарпатській області – 70,6%, ІваноФранківській – 74,6%, Тернопільській – 74,9%, Чернівецькій – 75,7%, Одеській– 75,9%,
Донецькій – 76,0%, Львівській – 76,0%, Вінницькій – 79,5%, Чернігівській – 79,8%.
Показник по Україні склав 83,4%.
Четвертим щепленням АКДП у 2023 році охоплено 82,7% 18 місячних дітей.
Низькі показники у Львівській (67%), Тернопільській (69,8%), Закарпатській (71,6%), Івано-Франківській (72%), Донецькій (75,2%), Хмельницькій (78,3%), Чернігівській (80,3%), Одеській (80,8%), Житомирській (81,5%) областях.
Слід зазначити, діти, які не отримали щеплення відповідно до віку дощеплюються з порушенням Календаря профілактичних щеплень в Україні, з дотриманням мінімальних інтервалів між дозами визначеними у Календарі. Як наслідок, з віком кількість не щеплених дітей зменшується за рахунок доохоплення їх щепленнями у старших вікових групах.
Так, у 2023 році дощеплено проти кашлюку 45797 дітей у віковій групі до 6 років 11 місяців 29 днів – 55,9% від визначеного контингенту.
Найвищі відсотки невакцинованих осіб старших 1 року залишились в Львівській, Запорізькій, Закарпатській, Волинській, Івано-Франківській областях.
За 2 місяці 2024 року низькі рівні охоплення профілактичними щепленнями проти кашлюку, дифтерії і правцю відмічаються в регіонах серед дітей першого року життя у Чернівецькій (11,2%), Івано-Франківській (12,1%), Закарпатській (12,7%), Херсонській (12,8%), Одеській (13%), Харківській (13,1%), Полтавській (13,1%), Львівській (13,8%) областях.
У віці 18 місяців за 2 місяці поточного року низькі рівні охоплення профілактичними щепленнями проти кашлюку, дифтерії і правцю відмічаються у Закарпатській (8,3%), Чернівецькій (10,4%), Львівській (10,4%), Одеській (11%), Дніпропетровській (11,9%), Херсонській (12,4%), Харківській (12,4%), ІваноФранківській (12,8%) областях.
Показники охоплення щепленнями проти кашлюку, відповідно до Календаря профілактичних щеплень в Україні, є недостатніми для забезпечення епідемічного благополуччя в країні. Впродовж останніх 10-ти років не було досягнуто показника 95% — необхідного порогу для створення колективного імунітету щоб забезпечити захист населення від спалахів.
На сьогодні, основні причини недостатніх рівнів охоплення щепленнями:
● потужні міграційні процеси населення (перебування осіб за межами держави та в інших регіонах країни);
● зміна поведінкових факторів населення, зумовлених воєнним станом в країні. Для населення першочерговим є безпекова ситуація, а не важливість профілактичної складової в збереженні життя;
● період підвищеного рівня захворюваності на грип та ГРВІ у перші два місяці року, під час якого задля зменшення ризиків інфікування батьки дітей відкладають візити до закладів охорони здоров’я;
● відмови від щеплень (недовіра до вакцинації, релігійні переконання).
Контингент, який залишився не щепленим — діти з медичними протипоказаннями до вакцинації, діти, батьки яких затято відмовляються від щеплень, у точму числі за релігійними переконаннями, а також перебування осіб за межами місць укладених декларацій та відсутність у медичних працівників контактів з ними.
На сьогодні, проблемним є питання допуску не щеплених дітей до очного освітнього процесу. Як наслідок – виникнення спалахів захворювань вакцинокерованих інфекцій (зокрема, кашлюку) в організованих колективах.
Відвідування нещепленими дітьми організованих колективів є наслідком відсутності, повноважень перевірки вакцинального статусу учнів та не допуску до очного освітнього процесу не щеплених дітей. Це унеможливлює здійснення контролю за реалізацією вимог статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Також, відсутні механізми контролю за виконанням заходів передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року № 31 «Про затвердження Порядку здійснення медичного обслуговування учнів закладів загальної середньої освіти».